Путівник лікарнею

Перші кроки, коли ви потрапили до лікарні

 
Опинитися в лікарні — завжди стрес. Щоб ви почували себе спокійніше та впененіше, ми зібрали алгоритми дій, які допоможуть зібратися з думками, зорієнтуватися і зберегти нерви. Прочитайте їх, щоб знати, що робити.
 

Якщо вашу дитину привезла до лікарні швидка

 

• Найперше — треба заспокоїтися. Щоб мати ясну голову, можете виконати дихальні вправи, просто зробити 3-4 глибокі вдохи та видохи. Або ж поплескати себе по стегнах чи плечах. Це допомагає.
• Друге — дізнайтеся, до якої лікарні ви потрапили, це можна спитати в лікарів, медперсоналу, на рецепції. Повідомте близьким, де ви. Якщо можете, зверніть увагу на час, коли ви потрапили до лікарні.
• Далі — з’ясуйте в лікаря приймального відділення / швидкої та невідкладної допомоги первинний діагноз, які ліки вже застосовували й що робили вашій дитині. Усе, що вам скажуть, краще занотуйте.
• Обов’язково запишіть назву відділення, поверх і палату, в якій ваша дитина перебуває.
• Довідайтеся, хто ваш лікар. Врахуйте, що є різниця між черговим лікарем, який допомагає спочатку, та лікарем, який буде вас лікувати надалі. Вислухайте й запишіть усе, що скаже черговий лікар, які призначення він зробить. Записуйте, бо пам’ять може підвести вас, якщо ви стресуєте чи хвилюєтеся в цей момент.
• З’ясуйте, яка медсестра закріплена за вашою палатою та за можливості візьміть у неї номер телефону.
• Запитайте, які необхідні вам ліки є у відділенні та чи потрібно ще щось. Пам’ятайте, що спочатку дитину будуть лікувати за призначеннями чергового лікаря, але потім все може змінитися, коли з’явиться ваш постійний лікар. Тож якщо необхідні додаткові медикаменти, ви можете взяти їх тільки на один прийом.
• Якщо вам призначать якісь дослідження, дізнайтеся, де лабораторія, коли та як потрібно все здати.
• Дізнайтеся й запишіть, які речі необхідно привезти для дитини. Залежно від відділення, в яке ви потрапили, це може бути піжама чи спортивний костюм, пара змінної білизни, шкарпетки, рушничок, капці, зубна щітка й паста, туалетний папір, чашка й водичка, сухі й вологі серветки, кілька пакетів для брудного одягу чи інших речей. Бажано взяти запасний комплект одягу на випадок, якщо дитина забрудниться (наприклад, буде блювота), але не беріть багато. Привезіть улюблену іграшку: вона допоможе дитині трохи заспокоїтися. Якщо дитина потрапила до реанімації, то можуть знадобитися інші речі чи якісь одноразові матеріали для її зручності. Ви можете уточнити список у медсестри, лікаря чи навіть у батьків, які зараз лежать тут з дітьми.
• Якщо у вас є потреба й можливість залишитися з дитиною в лікарні, подумайте, які речі знадобляться вам. Пам’ятайте, що в лікарні не передбачено харчування для батьків, тож візьміть із собою щось готове, дізнайтеся, чи є їдальня, подумайте про доставку.
• Розвідайте, де туалет, їдальня, душова, холодильник, а також який режим роботи відділення, де аптечний пункт і найближчий магазин. Це можна спитати в батьків, які вже лежать тут зі своїми дітьми.
• Поспілкуйтеся з іншими батьками, домовтеся, щоб хтось приглянув за вашою дитиною кілька годин, поки ви поїдете додому, обміняйтеся телефонами.
• Перепитайте в лікаря діагноз, призначення. Уточніть, чи потрібні додаткові консультації з іншими фахівцями та якими саме. Визначтесь із переліком ліків.
• Стежте за перебігом лікування. Якщо не бачите позитивних змін, можете попросити про додаткові дослідження чи консультації.
• Дотримуйтеся рекомендацій лікаря. Пам’ятайте, що його приписи виконує медична сестра, тому ви можете перепитати в неї про деякі речі щодо ліків чи призначень.
• Зберігайте записи, які робили на всіх етапах, та обов’язково після виписки отримайте всю документацію, адже вона може знадобитися вам при подальшому лікуванні.

 

Якщо вашу дитину привезла до лікарні швидка

 

• Заздалегідь з’ясуйте, які документи й речі вам знадобляться в лікарні.
• Упевніться ще вдома, що ви взяли із собою всю необхідну документацію, направлення, виписки з лікарських документів, а також речі, які можуть знадобитися дитині й вам, якщо ви також залишитеся з нею в лікарні.
• При госпіталізації дитини уважно слухайте лікаря приймального відділення, надайте йому необхідну інформацію та документи. Запишіть, у яку палату вас розмістили й на якому поверсі, щоб не загубитися.
• Дізнайтеся, хто буде вашим лікарем. Надайте йому всю необхідну документацію та інформацію. Запишіть призначення, які він зробить, щоб орієнтуватися в процесі лікування. За можливості візьміть у нього номер телефону.
• З’ясуйте, яка медсестра закріплена за вашою палатою. Поспілкуйтеся з нею щодо призначень, режиму роботи відділення, необхідних для дитини додаткових речей. За можливості візьміть у неї номер телефону.
• Розвідайте, де туалет, їдальня, душова, холодильник, аптечний пункт і найближчий магазин.
• Якщо тут ще лежать батьки з дітьми, поспілкуйтеся з ними, обміняйтеся телефонами.
• Дізнайтеся, як організовано харчування, де саме дитина буде їсти. Якщо в неї є харчові особливості, подумайте, як можна влаштувати їй комфорт. Також подбайте про свій раціон, якщо збираєтеся залишитися з дитиною.
• З’ясуйте, чи є в лікарні Школа Супергероїв. Це державна школа, яка безплатно надає освітні послуги для дітей, що перебувають на лікуванні. Якщо немає, можливо, тут є вихователь чи інші варіанти організувати час для дитини.
• Стежте за перебігом лікування. Якщо не бачите позитивних змін, можете попросити про додаткові дослідження чи консультації.
• Дотримуйтеся рекомендацій лікаря. Пам’ятайте, що його приписи виконує медична сестра, тому ви можете перепитати в неї про деякі речі щодо ліків чи призначень.
• Зберігайте свої записи, які робили на всіх етапах, та обов’язково після виписки отримайте всю документацію, адже вона може знадобитися вам при подальшому лікуванні.

 

Як мають лікувати вашу дитину, або що таке протоколи та як їх розуміти

 
Нас лікують не «на око», а за міжнародними клінічними протоколами. Вони враховують мільярди випадків, досвід усіх лікарів світу, останні доказові технології й методи. А головне — чітко регламентують дії лікарів та мінімізують помилки. Усе, щоб ви отримали найефективнішу допомогу.
 
Чому всі користуються цими протоколами? Бо вони орієнтовані на потреби пацієнта та мінімізують ризики ускладнень і небажаних наслідків.
 
Протоколи гарантують, що кожен пацієнт отримає однаково високий рівень медичної допомоги, незалежно від лікарні й спеціаліста. Лікар у маленькому містечку й лікар у Києві виконуватимуть однакову послідовність дій, призначатимуть однакові дослідження, медикаменти, а лікування відповідатиме діагнозу.
 
Протоколи — це міжнародний досвід, і МОЗ України обирає те, що вже пройшло випробування й довело свою ефективність. Якщо хочете ознайомитися з протоколами, можете знайти їх в онлайн-доступі.
 
Для деяких хвороб буває кілька клінічних протоколів, тобто можливих рішень.
 
Вибрати один з них має лікар чи група лікарів відповідно до кожного конкретного випадку. У такому разі лікар має отримати від вас інформаційну згоду (або від вашого представника) та усно повідомити — який саме проткол обрали. Лікар має пояснити, чому він обрав саме такий шлях лікування вашої дитини, а ви маєте право поцікавитися в нього, які ще варіанти можливі.
 
Важливо: усі протоколи побудовані на засадах доказової медицини та не суперечать один одному.
 
Лікар не може взяти використати лише частину протоколу, або додати до нього інший.
 
Він має обрати один протокол і діяти тільки за ним. Самі дослідження й ліки можуть варіюватися, бо кожна ситуація та організм — унікальні.
 
Може бути, що в лікарні немає змоги провести якесь дослідження або надати потрібну послугу. Лікар має вас про це попередити й повідомити про варіанти закладів, де вам зможуть допомогти відповідно до медичного протоколу.
 
Якщо ж ви хочете лишатися саме в цій конкретній лікарні, спеціаліст може обрати тоді якийсь альтернативний варіант дослідження чи лікування. Він теж буде доказовим. Але в такому випадку лікар письмово (у довільній формі) має повідомити структурний підрозділ з питань охорони здоров’я місцевої державної адміністрації про це.
 
Лікар зобов’язаний завжди тримати вас у курсі про методи лікування.
 
А статті 6, 39 та 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» передбачають, що ви маєте право самостійно обирати методи лікування відповідно до рекомендацій лікаря. А ще — розуміти, навіщо вам щось роблять, які прогнози та можливі ризики для життя й здоров’я на вас чекають. Окрім того, ви завжди даєте інформовану згоду перед усіма процедурами й лікуванням. За цим же Законом саме батьки (або законні представники) дають згоду на лікування своїх дітей молодших 14 років. А от з 14 років уже є певна форма самостійної згоди.

 

Пам’ятайте: спочатку вам усе пояснюють, ви ставите свої питання і лише після цього підписуєте інформаційну згоду.

 

Що робити, якщо лікарня не в змозі вам допомогти

 
Лікарні бувають різні і можливості їх теж. Розберемося з цим.
 
Згідно з новим підходом усі лікарні області об’єднуються в мережу — госпітальний округ. Він, у свою чергу ділиться на госпітальні кластери (райони).
 
І в цих кластерах існують три типи медзакладів — загальні, кластерні й надкластерні.
 
Загальний заклад охорони здоров’я — це звичайна багатопрофільна поліклініка чи лікарня за місцем проживання. Тут можна потрапити на прийом до спеціаліста й отримати базове лікування. Наприклад, проконсультуватися в лора, накласти гіпс чи видалити апендицит.
 
Кластерний заклад охорони здоров’я — це лікарня, що має більше напрямків та різних стаціонарних відділень, тут лікують найпоширеніші хвороби та проводять складніші операції. Наприклад, тут можна отримати допомогу при інсульті чи пройти гемодіаліз.
 
Надкластерний заклад охорони здоров’я — найпотужніший у регіоні. Це лікарня з різноманітними стаціонарними відділеннями, ресурсами й технологіями, орієнтованими на лікування найбільш складних та/або рідкісних захворювань. Ці лікарні максимально оснащені сучасним обладнанням і надають найширший спектр послуг.
 
Окремо є лікарні державного рівня, як-от Національна дитяча спеціалізована лікарня МОЗ України «Охматдит».
 

Тому, якщо вам не змогли допомогти/обстежити/провести операції в загальній лікарні — вас направлять до кластерної, а за потреби — до надкластерної чи національної. Для вас створять клінічний маршрут пацієнта, за яким ви будете рухатися й отримувати необхідну допомогу.