Путівник лікарнею

Як спілкуватися з медичним персоналом

 
Пам’ятайте, що найбільша цінність — люди. Саме вони виконують протоколи, саме вони вкладають свої сили та енергію в лікування вашої дитини. Від того, які у вас стосунки з лікарем, медсестрами чи іншим персоналом теж залежить процес одужання. Бо це і про довіру, і про комфорт, і про спокій та турботу.
 

• Дослухайтеся до порад. Це фахівці, які мають допомогти вашій дитині. Вони знають, що роблять, і виконують свою роботу.
• Стримуйтеся від зривів. Звісно, ви можете нервувати, але краще потупцюйте ногами, порвіть папір, але не сваріться з медперсоналом. Їм важливо залишатися спокійними, щоб допомогти вашій дитині. Окрім того, у спокійному стані вам буде простіше донести, що саме вам потрібно, або чим ви обурені.
• Поважайте чужу роботу. Яких би успіхів ви не досягли в житті, скільки б грошей не заробили, яких би родичів не мали, будьте ввічливими з тими, хто зараз піклується про здоров’я вашої дитини.
• Будьте відвертими, чітко та спокійно відповідайте на поставлені запитання. Лікарям необхідна повна картина про стан дитини й попередні хвороби: намагайтеся дати всю необхідну й правдиву інформацію, оскільки це впливатиме на подальше лікування.
• Намагайтеся заспокоювати дитину, якщо вона плаче під час обстеження: цим ви допоможете і їй, і медикам. Лікарі прагнуть зробити все швидко й комфортно, але маленькі пацієнти реагують по-різному. Це нормально.
• Заздалегідь продумайте й поставте конкретні запитання про все, що хочете знати. Ви маєте право знати все про медичну допомогу своїй дитині: її стан, діагноз, прогнози та стратегії лікування. Відповіді обов’язково записуйте і користуйтеся цією інформацією при розмовах з іншими спеціалістами.
• Позбудьтеся стереотипів. Молодий лікар може володіти багатьма сучасними методиками, а лікар іншої національності може мати крутий досвід. І в лікарні немає жінок чи чоловіків — є професіонали.
• Не навантажуйте лікарів інформацією, яка не стосується стану дитини, хвороби чи лікування. Коли ми хвилюємося, можемо довго і багато говорити. Для цього в лікарні є психолог, який залюбки вас вислухає.
• Якщо вам не зрозумілі якісь терміни, запишіть їх і перепитайте в лікаря чи інших медичних працівників або пошукайте відповідь в інтернеті. Увесь процес лікування має бути вам зрозумілим, проте в критичній ситуації в лікаря не завжди вдосталь часу, щоб говорити доступно й пояснювати складі речі.
• Не потрібно скаржитися на лікарів іншим медичним працівникам. Якщо ви незадоволені лікуванням чи у вас є сумніви щодо його якості, ви завжди можете звернутися до завідувача відділення чи отримати незалежну консультацію.
• Уникайте чуток. Ви не знаєте повної картини хвороби іншої дитини й методи, якими лікують когось, не обов’язково допоможуть вашій дитині, а можуть навіт нашкодити.
• Будьте коректними й не пліткуйте. Не обговорюйте лікування, медичний персонал, інших пацієнтів чи їхніх батьків.
• Довіряйте встановлення діагнозу лікарю, а не гуглу. Лікар — це людина, яка довго вчилася, проходила практику та бачила багато різних випадків: дайте йому можливість виконувати свою роботу.

 

Якщо ви вважаєте, що лікар помилився

 
Лікарі — теж люди, їм властивно помилятися. На жаль, мінус у тому, що ціна їх помилки значно вища, ніж будь-яких інших фахівців. За кордоном це визнають, і тамтешні лікарі навіть мають спеціальні страхові поліси саме від лікарської помилки. Але нам під силу просувати зміни в Україні. Як саме?
 
Перше й головне — ви маєте право знати все, що робить лікар для лікування.
 
Якщо вам здається, що в діях чи рішеннях лікаря щось не так:

• Попросіть надати інформацію, за яким клінічним протоколом лікують вашу дитину, і самостійно з ним ознайомтеся. У деяких випадках лікарня не може забезпечити повне дотримання протоколу. Якщо так, то лікар має вас про це попередити й запропонувати варіанти лікування чи діагностики, звернення до інших відділень чи лікарень
• Проконсультуйтеся з іншим лікарем чи завідувачем відділення, щоб мати кілька професійних думок.
• Зверніться до іншого закладу охорони здоров’я й отримайте незалежну консультацію. Так ви зможете впевнитись, що лікар поставив правильний діагноз і врахував усі можливості.
• Зберігайте всі виписки й документи, призначення й назви ліків. Навіть якщо лікар повністю має рацію, можливо, пізніше вам ще доведеться звертатися до лікарів з іншими питаннями, і їм буде не зайвою інформація про попереднє лікування.

 
Іноді лікарські помилки таки трапляються, як і нещасні випадки та професійні правопорушення. Розрізняйте ці поняття.

• Лікарська помилка — це коли медичний працівник все робив сумлінно й виконував свої обов’язки, проте його робота виявилася неякісною.
• Нещасний випадок у медицині — виникнення наслідків, які неможливо було передбачити чи запобігти їм, тобто вони були пов’язані з об’єктивними причинами й лікар ніяк не міг заздалегідь на них вплинути.
• Професійні правопорушення — недбальство чи свідомі дії, які завдають шкоди здоров’ю пацієнта.

 
Лікар може помилитися на будь-якому етапі лікування: встановити неправильний діагноз, призначити не те лікування чи не ту операцію, не дотриматися етики лікарської практики.
 
Будь-яку медичну помилку буде оцінювати керівництво лікарні, а потім суд. Тому якщо ви розумієте й маєте факти, що сталася лікарська помилка, проконсультуйтеся з адвокатом. Він допоможе визначитися з подальшими кроками й підготувати документи, які доведуть вашу правоту.