Як
спілкуватись з медичним персоналом
-
Як спілкуватись з медичним персоналом
-
Якщо ви вважаєте. що лікар помилився
|
|
Як спілкуватися з медичним персоналом
Пам’ятайте, що найбільша цінність — люди.
Саме вони виконують протоколи, саме вони
вкладають свої сили та
енергію в лікування вашої дитини. Від того,
які у вас стосунки з лікарем, медсестрами чи
іншим персоналом теж
залежить процес одужання. Бо це і про
довіру, і про комфорт, і про спокій та
турботу.
-
Дослухайтеся до порад. Це
фахівці, які мають допомогти
вашій дитині. Вони знають, що роблять, і
виконують свою роботу.
-
Стримуйтеся від зривів.
Звісно, ви можете нервувати, але
краще потупцюйте ногами, порвіть папір, але
не сваріться з медперсоналом. Їм важливо
залишатися спокійними, щоб
допомогти вашій дитині. Окрім того, у
спокійному стані вам буде простіше донести,
що саме вам потрібно, або чим
ви обурені.
-
Поважайте чужу роботу. Яких
би успіхів ви не досягли в
житті, скільки б грошей не заробили, яких би
родичів не мали, будьте ввічливими з тими,
хто зараз піклується про
здоров’я вашої дитини.
-
Будьте відвертими, чітко та
спокійно відповідайте на
поставлені запитання. Лікарям необхідна
повна картина про стан дитини й попередні
хвороби: намагайтеся дати всю
необхідну й правдиву інформацію, оскільки це
впливатиме на подальше лікування.
-
Намагайтеся заспокоювати дитину,
якщо вона плаче під час
обстеження: цим ви допоможете і
їй, і медикам. Лікарі прагнуть зробити все
швидко й комфортно, але
маленькі пацієнти реагують по-різному. Це
нормально.
-
Заздалегідь продумайте й поставте
конкретні запитання про
все, що хочете знати. Ви маєте право знати
все про медичну допомогу своїй дитині: її
стан, діагноз, прогнози та
стратегії лікування. Відповіді обов’язково
записуйте і користуйтеся цією інформацією
при розмовах з іншими
спеціалістами.
-
Позбудьтеся стереотипів.
Молодий лікар може володіти
багатьма сучасними методиками, а лікар іншої
національності може мати крутий досвід. І в
лікарні немає жінок чи
чоловіків — є професіонали.
-
Не навантажуйте лікарів інформацією,
яка не стосується стану
дитини, хвороби чи лікування.
Коли ми хвилюємося, можемо довго і багато
говорити. Для цього в
лікарні є психолог, який залюбки вас
вислухає.
-
Якщо вам не зрозумілі якісь терміни,
запишіть їх і
перепитайте в лікаря чи інших медичних
працівників або пошукайте відповідь в
інтернеті. Увесь процес лікування
має бути вам зрозумілим, проте в критичній
ситуації в лікаря не завжди вдосталь часу,
щоб говорити доступно й
пояснювати складі речі.
-
Не потрібно скаржитися на лікарів
іншим медичним
працівникам. Якщо ви
незадоволені лікуванням чи у вас є сумніви
щодо його якості, ви завжди можете
звернутися до завідувача відділення чи
отримати незалежну консультацію.
-
Уникайте чуток. Ви не
знаєте повної картини хвороби іншої
дитини й методи, якими лікують когось, не
обов’язково допоможуть вашій дитині, а
можуть навіт нашкодити.
-
Будьте коректними й не
пліткуйте. Не обговорюйте
лікування, медичний персонал, інших
пацієнтів чи їхніх батьків.
-
Довіряйте встановлення діагнозу
лікарю, а не гуглу. Лікар
— це людина, яка довго вчилася, проходила
практику та бачила багато різних випадків:
дайте йому можливість
виконувати свою роботу.
Якщо ви вважаєте, що лікар помилився
Лікарі — теж люди, їм властивно
помилятися. На жаль, мінус у тому, що ціна їх
помилки значно вища, ніж
будь-яких інших фахівців. За кордоном це
визнають, і тамтешні лікарі навіть мають
спеціальні страхові поліси саме
від лікарської помилки. Але нам під силу
просувати зміни в Україні. Як саме?
Перше й головне — ви маєте право знати все, що
робить лікар для лікування.
Якщо вам здається, що в діях чи рішеннях
лікаря щось не так:
-
Попросіть надати інформацію, за яким
клінічним протоколом лікують вашу
дитину, і самостійно з ним ознайомтеся. У
деяких випадках лікарня не може забезпечити
повне дотримання
протоколу. Якщо так, то лікар має вас про це
попередити й запропонувати варіанти
лікування чи діагностики,
звернення до інших відділень чи лікарень
-
Проконсультуйтеся з іншим лікарем чи
завідувачем відділення, щоб мати
кілька професійних думок.
-
Зверніться до іншого закладу охорони
здоров’я й отримайте незалежну
консультацію. Так ви зможете впевнитись, що
лікар поставив правильний діагноз і врахував
усі можливості.
-
Зберігайте всі виписки й документи,
призначення й назви ліків. Навіть якщо
лікар повністю має рацію, можливо, пізніше
вам ще доведеться звертатися до лікарів з
іншими питаннями, і їм буде
не зайвою інформація про попереднє
лікування.
Іноді лікарські помилки таки
трапляються, як і нещасні випадки та
професійні правопорушення. Розрізняйте ці
поняття.
-
Лікарська помилка — це коли
медичний працівник все робив сумлінно
й виконував свої обов’язки, проте його
робота виявилася неякісною.
-
Нещасний випадок у медицині —
виникнення наслідків, які неможливо
було передбачити чи запобігти їм, тобто вони
були пов’язані з об’єктивними причинами й
лікар ніяк не міг
заздалегідь на них вплинути.
-
Професійні правопорушення —
недбальство чи свідомі дії, які
завдають шкоди здоров’ю пацієнта.
Лікар може помилитися на будь-якому етапі
лікування: встановити неправильний діагноз,
призначити не те лікування чи
не ту операцію, не дотриматися етики лікарської
практики.
Будь-яку медичну помилку буде оцінювати
керівництво лікарні, а потім суд. Тому якщо ви
розумієте й маєте факти, що
сталася лікарська помилка, проконсультуйтеся з
адвокатом. Він допоможе визначитися з подальшими
кроками й
підготувати документи, які доведуть вашу
правоту.
|