Минуло майже 9 років з того дня, як Тетяна провела перший урок у лікарні. То був справжній виклик, зовсім непростий, незвичний і в той же час цікавий. Дитячі очі, наповнені сумішшю суму і світла, справили незабутнє враження.
Роль лікарняного вчителя виявилась досить різноманітною, творчою, часом важкою. Впливати на розвиток дітей, спостерігати за їх недитячими долями, боротьбою за життя — це іспит не лише професійної придатності для Тетяни.
Головною нагородою за свою працю вважає радість і любов карапузів. Одного разу почула своїх дітлахів: «Раз, два, три, Тетяно Миколаївно, прийди!» І так декілька разів… У такі моменти розумієш, що твоя праця не марна. А іноді дивуєшся: наскільки ж вони сильні! Приймати жмені ліків, витримувати крапельниці, уколи, процедури, жити довгий час без рідних і при цьому залишатися дітьми. Так, вони дійсно Супергерої!
І ось саме ці маленькі Супергерої своєю силою і стійкістю заряджають свою вчительку вірою в людяність і милосердя.
Отримувати на пошту найважливішу інформацію з життя організації
ЯК ОТРИМАТИ ДОПОМОГУ:
Якщо вашій лікарні необхідна допомога медикаментами під час війни, будь ласка, створіть короткий перелік потрібних позицій у вордівському файлі.
Заповніть анкету нижче та завантажте файл.
При винекненні будь-яких питань, пишіть нам info@smallheartwithart.org
Ми спробуємо зробити те, що в наших силах!
