Ламберт Грійнс: Особисті історії мотивують людей до боротьби з ВІЛ

В Україні досі складно уявити, що в нашому МЗС у недалекому майбутньому може з’явитися посада Посла з сексуального, репродуктивного здоров’я та прав людини. У маленькій благополучній Голландії -це реалії, а ось в найбільшій країні Європи, в якій вже не перший рік вирує епідемія ВІЛ/СНІД, до прав людини, до репродуктивного та сексуального здоров’я влада байдужа. І як показує світова практика, до тих пір, поки проблема ВІЛ/СНІД не стає особистою історією політичних лідерів, вона не знаходить вирішення. Яскравий тому приклад -лідер ПАР Нельсон Мандела, якого на боротьбу з епідемією підштовхнула смерть його молодшого сина. Ламберт Грійнс – Посол Нідерландів з сексуального, репродуктивного здоров’я і прав людини особливо відповідально сприймає боротьбу з ВІЛ/СНІД. На 21-й міжнародній конференції AIDS 2016, що у липні проходила в південноафриканському Дурбані, глава громадської організації Small Heart with Art Євгенія Смирнова обговорила з голландським дипломатом важливість особистої залученості в подоланні ВІЛ/СНІД, а також значення для України наступного конференції, яка відбудеться в Амстердамі в 2018 році. Вже зараз її називають «переломною», адже вона сфокусується на епідемії ВІЛ/СНІД у Східній Європі, Центральній Азії та на Середньому Сході.

– Чому, будучи дипломатом, ви вирішили зайнятися проблемою ВІЛ? Погодьтесь, в цьому питанні дуже важлива особиста залученість.

Я звичайний дипломат, і кожні чотири-п’ять років у мене інша посада. Зараз я Посол з питань СНІДу Міністерства закордонних справ Нідерландів. Коли працюєш з цією проблемою, ти просто не можеш бути не причетним. Тільки подивіться навколо – на цій конференції повно людей, і у кожного є своя особиста історія, пов’язана з ВІЛ. Мені здається, що ВІЛ – це наслідок нерівності. ВІЛ-інфіковані люди часто є жертвами сексуального або іншого насильства, або страждають від бідності – у них немає вибору, чи доступу до освіти, або до товарів і послуг. І це мене дуже злить, але також надає мені сили працювати на повну. Ось це те, що стосується особистого боку моєї роботи.

– Наступна конференція AIDS 2018 відбудеться у вашій країні. Чому організатори обрали саме Амстердам?

Те, що наступна конференція відбуватиметься в Європі дуже важливо. По-перше, якщо подивитися на останні данні про нещодавно інфікованих ВІЛ, то найвищі темпи поширення хвороби якраз в Європі, а саме в Східній Європі, а також в Центральній Азії та на Середньому Сході. Ці території або безпосередньо в Європі, або зовсім від неї близько. Тому ми не можемо не звертати на це увагу. Не думаю, що люди розуміють, що навіть в нашому регіоні такі високі темпи поширення ВІЛ. По-друге, я вважаю, що ми повинні показати нашій владі, що це дуже актуальна проблема. Фінансування з боку країн-донорів скорочується, але наші уряди не пропонують ніякої альтернативи – я маю на увазі західноєвропейські уряди, а також владу в Східній Європі та Центральній Азії, включаючи Росію. Так що ми хочемо, щоб у конференції в Амстердамі взяли участь усі бажаючі, в тому числі країни Африки, Латинської Америки та Азії, і, звичайно ж, Європи. Мені хотілося б, щоб у конференції взяли участь об’єднання людей, що живуть з ВІЛ, а також представники влади – ті, хто приймає рішення, хто може донести ці проблеми до впливових і багатих людей. Це потрібно, щоб змінити поточну ситуацію. Ми сподіваємося, що Амстердам стане місцем, де люди будуть обмінюватися думками та надихати одне одного, особливо представники Східної Європи та Центральної Азії.

– А як громадські об’єднання можуть брати участь у цьому процесі?

Поки найважливіше питання: як нам переконатися, що члени об’єднань людей, що живуть з ВІЛ, по-справжньому включені в боротьбу зі СНІДом – на всіх її етапах, а не лише формально. Саме вони повинні очолювати боротьбу з цією хворобою. І мені, як представнику влади, допомогти цим співтовариствам приїхати на конференцію в Амстердам, щоб отримати можливість включитися в цю боротьбу. Ми надаємо гранти, в тому числі для країн Східної Європи – України, наприклад, і Центральної Азії – Таджикистану, Киргизстану, і Грузії теж. Це фонд на 45 мільйонів доларів США. Також є ще один фонд – на 40-45 мільйонів. Ці програми націлені на зміцнення місцевих організацій, що працюють з населенням, на розширення їх можливостей з надання послуг людям, які живуть з ВІЛ, а також на підтримку у відстоюванні їх інтересів перед власним урядом, який має нести за них відповідальність.

В Україні ситуація з ВІЛ дуже серйозна, і ми вкрай стурбовані цим. Адже ВІЛ – це така проблема, яка повинна хвилювати все суспільство, цілу країну. Але і уряд також зобов’язаний брати на себе відповідальність. Це проблема системи охорони здоров’я. Як приватна особа або неурядова організація, ви не можете взяти на себе всю відповідальність за проблеми суспільної охорони здоров’я. Саме влада повинна цим займатися, змінювати важливі закони, наприклад, вирішувати питання вживання наркотиків. На мою думку, декриміналізація вживання наркотиків є ефективною урядовою мірою. Слід хоча б зробити так, щоб особи, які вживають наркотики, відразу не потрапляли до в’язниці або у реабілітаційні центри. Програми зменшення шкоди для споживачів наркотиків дуже ефективні – це показав досвід багатьох країн. Політика зменшення шкоди важлива і дієва. Програми замісної терапії, і що найважливіше – лікування наркозалежних, причому не як злочинців, а як людей, які потребують допомоги та підтримки. Це повинно виходити від влади, і не тільки від міністра охорони здоров’я, а й від правоохоронних органів, поліції, прокуратури – вся система повинна зрозуміти та усвідомити, що споживачі наркотиків – це люди, і вони можуть потребувати допомоги, а не покарання. Ми якраз були одними з перших, можливо, навіть першими, хто успішно втілив програми зменшення шкоди для споживачів наркотиків. І це успішно не тільки з точки зору прав людини – це до того ж позитивно впливає на економіку та охорону здоров’я, тому що такі програми в кінцевому підсумку заощаджують багато коштів. Тому іноді незрозуміло, чому влада так боїться громадських об’єднань і неурядових організацій. Вони ж потрібні нам, тому що допомагають нам, як уряду, втілювати свою політику. Так що нам потрібно працювати спільно з цими організаціями. А влада повинна зробити свою політику відкритою для участі громадянського суспільства.

– Яких змін слід очікувати і що буде в пріоритеті на амстердамської конференції?

На конференції в Амстердамі ми безумовно будемо говорити про гроші, тому що глобальне фінансування можливо скоротиться, і фінансування на національному рівні буде ставати все важливішим. Наскільки ж наші уряди готові та здатні взяти на себе таку відповідальність? Тут справа швидше не в грошах, а в політичній волі. Припинення епідемії СНІДу має залежати не від грошей, а від самих суспільств, від розуміння ними того, що ми повинні подбати про профілактику, про освіту – про сексуальну освіту, а також повинні надавати медичну допомогу. Лікування, звичайно, важливо, але це не єдина наша турбота. Головне – зробити так, щоб люди взагалі не інфікувалися, тоді не треба буде їх лікувати. Тому на наступній конференції будемо говорити про гроші, політичну волю та профілактику. Також в Амстердамі зосередимося на проблемах основних груп населення, оскільки ми спостерігаємо концентрацію епідемії ВІЛ в основних групах населення в країнах із середнім рівнем доходів, як Україна. Це буде важливе питання на нашому порядку денному.

– Більше 90% ВІЛ-інфікованих в нашому регіоні -це російськомовні, навіть якщо ми говоримо про Естонію та Латвію. Тут же я спілкуюся з багатьма людьми і знаю, що у деяких учасників з Росії та України виникають проблеми з перекладом. Вони не розуміють англійської і не можуть повноцінно включатися в роботу конференції. Може, слід приділити особливу увагу російськомовній аудиторії, яка за два роки напевно не вивчить англійську?

Я розумію, про що Ви. Так, є така проблема, і ми до неї готові. Під час конференції ми забезпечимо переклад на російську мову, причому не тільки в основних секціях, але постараємося запропонувати таку можливість учасникам і в менших, додаткових секціях. Ми також постараємося зробити офіційні запрошення для представників з уряду, зробимо все, щоб до нас приїхали науковці та члени неурядових організацій і т.д. І ми допоможемо їм приїхати в Амстердам – ​​наприклад, посприяємо при отриманні візи або, можливо, оплатимо поїздку. Але головна наша мета – підвищити рівень знань. Разом із голландською громадською організацією AFEW (AIDS Foundation East-West) ми запускаємо програму, спрямовану на жителів Східної Європи та Центральної Азії.

Дуже важливо дати людям можливість приїхати в Амстердам. Нам відомо про мовну проблему. У березні цього року я їздив на московську конференцію з ВІЛ/СНІД. Там я спілкувався із багатьма представниками влади і різних організацій зі Східної Європи, і у всіх було два питання. Перше: «Чи можете ви надіслати мені офіційне запрошення?», а друге: «А якою мовою там все буде?». Так що я знаю про цю проблему.

– А стипендії будете надавати?

Так. Справа в тому, що ми будемо саме приймати конференцію, а не організовувати її – цим займається асоціація IAS (International AIDS Society). І вони обов’язково будуть виділяти стипендії для людей по всьому світу. Розумієте, це ж не конференція для країн Східної Європи та Центральної Азії – це глобальна конференція. Так що ми хочемо бачити в Амстердамі людей з усіх країн. Звичайно, одна з головних проблем – це ВІЛ серед молодих дівчат, особливо в країнах Африки. В абсолютних цифрах це просто величезна проблема. Але ми також бачимо поширення ВІЛ і серед дівчат в містах України. Так що Україна повинна брати участь у конференції, ми хочемо побачити представників вашої країни. І ми готові вислухати всіх неупереджених людей, адже єдиного правильного рішення у цієї проблеми немає.

– Тобто варто очікувати дискусію?

Так, і ми відкриті для будь-яких думок, і готові сприймати чужий досвід.

Тому я зараз хотів би всіх попросити подумати про те, що можна встигнути зробити до 2018 року. Справа ж не тільки у майбутній конференції – важливо те, з чим ви туди приїдете. Так що починайте влаштовувати воркшопи, пишіть статті та витрачайте час на дослідження, приєднуйтесь до НДО, розкажіть ЗМІ про те, чим вони можуть допомогти у справі поширення знань про ВІЛ. Роль соціальних медіа теж дуже велика. Люди часто бояться зізнатися про свій ВІЛ-позитивний статус. А соціальні медіа дозволяють їм отримати багато знань, влада може через них надавати інформацію людям, які занадто бояться осуду. Наприклад, якщо ти гей, але в твоїй родині не можна бути геєм, що тут поробиш? Але ти ж теж хочеш отримати інформацію або, принаймні, мати доступ до неї.

– У нашій країні проблема ВІЛ-інфікованих дітей просто жахлива. У Європі діти вже не заражаються ВІЛ від матерів, але в Східній Європі та Центральній Азії – це до сих пір справжня біда.

Так, але є і виключення – наприклад, Білорусь …

– Білорусь – це тільки одна країна!

Але як у них це вийшло? Як Білорусі вдалося знизити рівень інфікування серед дітей? У Казахстані, до речі, аналогічна ситуація. І це хороші приклади для цілого регіону.

– Тут ще потрібно впевнитися, що офіційна статистика відповідає дійсності. На поточній конференції всі заявляють, що в Африці ВІЛ теж більше не передається від матері до дитини, але якщо багато інфікованих молодих жінок, невже вірусом не заразяться їхні діти?

Думаю, якщо молода жінка або дівчина знає про свій ВІЛ-позитивний статус і вагітніє, вона може пройти курс терапії. Під час цієї терапії і пологів, якщо мати лікують, дитині ВІЛ не передається. І це дуже важливо. У більшості країн вагітні ходять в жіночі консультації, де їх перевіряють на ВІЛ. Це відмінний спосіб виявити ВІЛ-позитивних жінок та вчасно розпочати лікування. Так що дуже важливо починати саме з таких основ – це не так вже й важко.

– Не важко, але коли рівень дискримінації і негативного ставлення до ВІЛ-інфікованих надзвичайно високий, це вже складніше. У нашій країні вагітні тричі проходять перевірку на ВІЛ,але жінки побоюються цього аналізу – вони бояться навіть почути слово «СНІД». Вони думають, що якщо пройдуть тест, то виявлять у себе ВІЛ або СНІД. Через це воліють взагалі не дізнаватися свого статусу. Причому ситуація така навіть у столиці – в Києві.

Розумію, про що Ви. Наявність гарної системи охорони здоров’я ще не означає, що нею правильно користуються. Але, звичайно, проблема негативного ставлення та дискримінації ще більш значна. Зізнатися, що ти ВІЛ-позитивний, дуже непросто навіть у нас в Нідерландах. Як же нам це змінити? Думаю, починати потрібно з лідерів, які наважаться сказати, наприклад, що у їх дружини ВІЛ. Багатьом просто не вистачає знань, вони навіть не в курсі, що якщо лікуватися, то взагалі не зможеш нікого заразити. У моїй країні далеко не всі про це знають. Я і сам дуже здивувався, коли дізнався про це чотири роки тому, починаючи працювати на посаді Посла з питань СНІДу. Ці знання потрібно доносити до людей. ВІЛ – нормальна хвороба, і хоча від неї не можна повністю вилікуватися, але її можна призупинити та жити абсолютно нормально. Очікувана тривалість життя ВІЛ-позитивних людей майже така сама, як у решти населення. Про це треба постійно говорити. Але найголовніше, про це повинні розповідати лідери думок і знаменитості. Наприклад, на цій конференції присутні Елтон Джон, принц Гаррі, принцеси Нідерландів і Люксембургу.

– На пострадянському просторі до цього часу неможливо не зачепити політику, якщо мова заходить про ВІЛ. До сих пір активістам важко працювати в Росії.

Туди взагалі складніше потрапити. Але дипломатам іноді простіше знайти вихід з положення. Це допомагає нам обговорювати ВІЛ з різних позицій: і з точки зору прав людини, але також і як питання охорони здоров’я або економіки. Адже проблема ВІЛ, звичайно, стосується переважно охорони здоров’я. Але в цей же час вона пов’язана і з політикою.

Іноді головне – знайти потрібних людей. От саме зараз, поки ми розмовляємо, на моніторі показують інтерв’ю з мером Амстердама. Чому мер Амстердама такий завзятий учасник боротьби з ВІЛ? На відео він говорить, що так залучений в проблему цієї хвороби в тому числі тому, що його брат помер від СНІДу в 1992 році. Так що іноді саме особисті історії мотивують людей до боротьби.

Матеріал опубліковано на http://socportal.info/2016/10/06/lambert-grijns-osobisti-istoriyi-motivuyut-lyudej-do-borot-bi-z-vil.html