Союз батьків ECUO звернувся за сприянням до прем’єр-міністра Казахстану

У Казахстані почастішали випадки безпідставної відмови в присвоєнні інвалідності ВІЛ-позитивним дітям, що веде до обмеження рівного доступу до базових стандартів соціальних послуг для всіх дітей, яких торкнулася епідемія ВІЛ/СНІДу. У зв’язку зі сформованою ситуацією Союз батьків ECUO офіційно звернувся до Прем’єр-міністра Казахстану Бактижана Сагінтаєва з проханням взяти під особистий контроль дану ситуацію, вирішення якої можливе на успішному досвіді Південно-Казахстанської області, де діти з діагнозом ВІЛ «автоматично» вважаються інвалідами до 16 років – незалежно від шляхів зараження, стадії захворювання та місця проживання.

«У Казахстані батьки та опікуни офіційно звертаються в служби МСЕ і в Міністерства Охорони здоров’я і соціального захисту, де їм відмовляють у присвоєнні інвалідності дітям із діагнозом ВІЛ-інфекція. Вердикт лікарів один: «Документи вивчені. Дитина очно оглянута, на момент огляду даних за інвалідністю немає», і це незважаючи на патологічний стан, обумовлений довічним застосуванням сильнодіючих препаратів, призначених дитині з ВІЛ, що вимагає тривалої терапевтичної корекції, при відсутності даних одужання! В результаті, наші діти не мають доступу до соціальних і реабілітаційних послуг, включаючи і багатьох з тих, які перебувають на останній IV стадії захворювання (СНІДу). Тому ми направили лист прем’єр-міністру Казахстану Бактижану Сагінтаєву з проханням вплинути на ситуацію, враховуючи успішний досвід країни в протидії епідемії ВІЛ», – зазначає Співголова Союзу батьків ECUO Євгенія Смірнова.

У листі Союзу батьків ECUO відзначається, що «в більшості випадків, ВІЛ-інфіковані діти – це народжені з ВІЛ діти, які перебувають на утриманні своїх бабусь, тому що батьки померли від СНІДу, або позбавлені можливості їх опіки. Сім’ї мають гостру потребу, тому що навіть проїзд дитини автобусом на обстеження в Центри СНІД створює фінансове навантаження, не кажучи вже про якісне харчування, яке так необхідно організму дитини при прийомі сильнодіючих високотоксичних препаратів з показанням до довічного застосування.

У суспільстві, на жаль, зберігається атмосфера стигми та дискримінації до таких дітей із захворюванням на ВІЛ-інфекція та їх сім’ям».

Станом на березень 2017 року Казахстані інвалідність присвоєна лише 270-ти з 445 ВІЛ-позитивних дітей. Велика частина дітей, яким присвоєно інвалідність – 227 проживають в Південно-Казахстанській області. У цьому регіоні країни ВІЛ-позитивних дітей лікують виключно оригінальними препаратами, а рівень соціальної допомоги відповідає високим стандартам. Рішенням лікарів медико-соціальної експертизи (МСЕ), їм присвоєно статус «інвалід дитина до 16 років», що дозволило сім’ям ВІЛ-позитивних дітей отримувати: з республіканського бюджету щомісячні грошові допомоги по догляду за дитиною-інвалідом і пенсію по інвалідності дитини (в сумі – 59000 тенге на місяць); користуватися всіма додатковими пільгами з Республіканського і місцевого бюджетів, а також програмами з медичної та соціальної реабілітації;

У підсумку, в регіоні за 10 років серед дітей немає смертності від СНІДу, немає покинутих дітей, висока прихильність до лікування на рівні 90%.