Тетяна Вакулюк: Соціальний статус вчителя впливає на якість освіти

14.02.22

“Підвищення соціального статусу вчителя вплине на якість освіти майбутнього покоління”

Цього року професійну нагороду Global Teacher Prize Ukraine 2021 у номінації “Вибір Серцем” від Наталії Мосейчук отримала вчителька з Дніпра Тетяна Вакулюк. Кілька років вона була єдиною викладачкою у дитячому протитуберкульозному відділенні “Криворізького Протитуберкульозного Диспансеру”, бо вчителі бояться працювати з дітьми, хворими на туберкульоз. Тетяна не злякалась і вже вісім років навчає всім предметам дітей від першачків до випускників. З 2020 року у лікарні почала працювати “Школа Супергероїв”, з появою якої якісно змінилися умови, в яких навчаються діти та працює вчитель. Історія Тетяни Вакулюк може бути прикладом, як не зупинятися на старих досягненнях, шукати нові знання та здобувати унікальний досвід, який може бути корисним іншим педагогам.

Розкажіть, як і чому ви обрали для себе викладання у лікарні? Це був “вибір серцем” це пошук нового досвіду?

Далеких вісім років тому мене запросили на роботу вчителем до дитячого відділення протитуберкульозного диспансеру. Це все відбулося швидко, бо їм терміново був потрібен вчитель (вже розпочався навчальний рік). І я якось, не дуже то й вагаючись, погодилась. До першого уроку готувалася навмання, бо що робити і як бути й гадки не мала. Після першого ж робочого дня я зрозуміла, що це воно. Ось саме тут я потрібна. Плакала від емоцій вже потім, вдома. А перед дітьми поводила себе як ні в чому не бувало.
От спробуйте вгадати, яке запитання я чую найчастіше? «А тобі не страшно там працювати?» Чесно? Звичайно ж, страшно, але трішечки, коли робиш рентген. Чисто? Чисто! Фух! Але я ставлю зустрічне запитання:«А вам не страшно їздити в громадському транспорті, ходити до магазину?» Тому що, будьмо чесними, це така хвороба, яку можна підхопити будь-де. Значить: добре харчуємося, займаємося спортом, дотримуємося санітарних вимог – і все буде добре!

Який унікальний досвід ви отримали від викладання у лікарняній школі?

Так, в запитанні правильно вжито слово «унікальний», бо цей досвід, певно, не отримаєш більше ніде. По-перше, діти всі різного віку. Бувало, що навіть по 1-2 дитини кожного класу, тоді важко. Дуже! А буває трішечки легше, коли 4-5 дітей першого класу, а інші вже старші. Спочатку я взагалі не розуміла, як проводити уроки в таких умовах, а потім виробила собі схему. Спочатку даю завдання на самостійне опрацювання дорослим учням, а потім більше уваги приділяю молодшій школі. Буває, що старшокласники справляються раніше і допомагають мені з малечею. Приклади рахують, букви пишуть. Так і працюємо – великою родиною. По-друге, діти за характером дуже різні. Особливо малеча. Їм важко. Вони в незнайомій для себе ситуації. Батьки далеко. Бувало різне. І сльози, і істерики, але спокійно, потихеньку, з любов’ю, день за днем намагаюся це коригувати. Я вже колись розказувала, що підіймаюся сходами й чую дітей: «Раз, два, три, Тетяна Миколаївна прийди!» І так декілька разів. Я аж завмерла. І ось тоді промайнула думка, що все, що робиш – недарма. Що діткам серед оцих пігулок, аналізів, процедур, потрібна людина, яка не має жодного відношення до лікарської справи. Людина, з якою можна забути, що ти у чотирьох стінах.

Як змінилася лікарняний клас, коли він долучився до “Школи Супергероїв”?

Рік тому сталося диво, про яке я навіть і не мріяла. Завдяки співробітництву «Школи Супергероїв», генерального директора «Криворізького Протитуберкульозного Диспансеру» Наталії В’ячеславівни Гранкіній та Дніпропетровської Облдержадміністрації наша лікарня отримала клас та ігрову кімнату, оснащену за останнім словом техніки. Замінили все – від стелі до дверей. Отримали сучасну техніку, нові меблі. А головне – щасливі очі дітей, які тепер займаються у супер комфортних умовах. З боку вчителя скажу, що, нарешті, можу працювати в повну силу. Раніше качала матеріали вдома на флешку, приносила, воно то не читалося, то ще щось, а зараз все необхідне поруч, що значно економить час. Знаю, що з будь-яким питанням можу звернутися до співробітників «Школи Супергероїв» і отримати кваліфіковану допомогу. Брала участь у конференціях лікарняних вчителів – це був суперський досвід. Хочеться ще!

Вчителю та й будь-якій людині неможливо знати все. Ви допомагаєте дітям вивчати всі предмети шкільної програми. Які навички для цього потрібні? Які питання, на які немає відповіді ставлять діти і як ви заохочуєте їх до самоосвіти?

Хоч я й закінчила школу з золотою медаллю, але ж то було давно… Тому, звичайно, для старших класів мені важко дати кваліфіковану допомогу з точних наук. Щоправда, нещодавно був 10 клас. Алгебра. Тема модулі. І так воно мені яскраво згадалося, що ввійшла в азарт, пояснила, розписала всю дошку. Дивлюся, а діти вже самі вирішують – зрозуміли. Радісно стало. Скажу одне – треба постійно розвиватися. Але водночас – не бійтеся запитань, на які не матимете відповідей. Значить, – це привід дитині, та й вам, попрацювати з додатковими джерелами (підручник, інтернет). До речі, ми ж в лікарні не тільки вчимося, ми ще вміємо і розважатися. До кожного свята готуємося заздалегідь: сценарій, вірші, таночки, костюми, пісні. Дітлахам дуже подобається. І навіть ті, хто до цього не виступав на сцені із задоволенням вчать, хвилюються, вбираються.

Чому ви продовжуєте навчатися самі, якого досвіду вимагає від вас сучасна освіта?

Завдяки мережі “Школа Супергероїв”, пройшла курс “Як навчати супергероїв? Онлайн курс з підготовки лікарняних вчителів”. Отримані знання дуже допомагають у роботі. Прогрес не стоїть на місці, тому освоїла роботу з сучасним обладнанням, постійно працюю з новими матеріалами, щоб зацікавити учнів. Вдосконалюю навички англійської мови. Нещодавно стала студенткою англійської школи. Ціль – скласти міжнародний екзамен. Кажуть, якщо ти вчитель, то можеш все. Отут, напевно, згодна. В мене з дитинства було хобі – шиття одягу. Останні роки постійно росту у цьому напрямку. Пройшла навчання і тепер можу себе назвати Вчитель – Кравчиня. Бо можу пошити майже що завгодно і кому завгодно. А ще я мама дворазової чемпіонки Європи з таеквондо. Цьому диву 13 років і звуть її Уляна. Це – моя гордість! Щоб не відставати від дитини, декілька років вже відвідую тренажерну залу. І мені це дуже до вподоби. Також завдяки доньці та її постійним тренуванням, я стала водієм. Виявилося, що я люблю водити авто. Дійсно люблю.

У “Школі Супергероїв” є “Урок Мрії”. Про що мріють діти та про що мріє вчитель, який навчає дітей?

Ой, діти мріють… Вони дійсно вміють мріяти. Віддано, щиро вірячи, що справдиться. В перший рік моєї роботи перед днем Святого Миколая ми написали листи, урочисто передали завідувачу (бо він же головний для діточок) і почали чекати. За цей час я обдзвонила всіх батьків, зібрала, заховала ті подарунки. Але ж багато дітлахів без опіки… Організувала збір коштів і все вийшло. Санітарочки вночі поклали подаруночок кожному. Знаєте, коли я зайшла зранку у відділення, а дітлахи несуться, ледь не збивають з ніг, і кожний показує, що ж йому приніс Миколай, очі горять, посмішки щирі. А ти в цей час, напевно, щасливіша за дітей. Бо вийшло, справдилося. Багато дітей мріють про здоров’я, звичайно принцес, машинки. Але ось нещодавно на “Уроці Мрій” запам’ятався Давід, який хоче підкорити час, щоб можна було його зупиняти. Незвичне бажання, правда?

Ви цього року отримали професійну нагороду Global Teacher Prize Ukraine 2021 у номінації “Вибір Серцем”. Як це сталося?

Це сталося зовсім неочікувано для мене. Їхала додому і пролунав дзвінок від засновниці “Школи Супергероїв” Євгенії Смірнової. Запросила мене взяти участь у «Global Teacher Prize Ukraine», звичайно ж я погодилася. Потім швидко шукала квитки, думала що ж вдягти. Одна думка, що буду причетна до цієї знаменної події вже надихала. Коли пані Наталія Мосейчук почала говорити, то десь серцем відчула, що зараз назвуть саме мене. Скажу чесно – таких емоцій я ще ніколи не відчувала.

 

Якої, на вашу думку, підтримки та визнання потребують педагоги й на що це впливає?

Наразі професія вчителя не є актуальною. Багато молодих спеціалістів, які отримали педагогічну освіту, не бажають йти працювати до школи. Низька заробітна плата та велика кількість навантаження (як психологічного, так і фізичного характеру) лягає на плечі освітян. А не всі мають внутрішній запал, щоб виконати весь цей безмежний обсяг роботи. На жаль, в наш час через соціальні мережі кожна людина, яка навіть і не знає, як працюється у школі, дозволяє собі недоречні вислови в бік освітян, тим самим підриваючи авторитет вчителя. Тому треба більше висвітлювати через медіа, соціальні мережі, сторінки підтримки про досягнення наших вчителів, бо їм дійсно є чим пишатися. Саме підвищення соціального статусу вчителя є запорукою того, що в них буде завзяття працювати. І це вплине на якість освіти майбутнього покоління.

 

Інтерв’ю на Освіторії: https://osvitoria.media/experience/pidvyshhennya-sotsialnogo-statusu-vchytelya-vplyne-na-yakist-osvity/

Підписатися

Готові за нами підглядати? Будьте в курсі всіх новин!
У наших листах вони дійсно хороші.

+

ЯК ОТРИМАТИ ДОПОМОГУ:

Якщо вашій лікарні необхідна допомога медикаментами під час війни, будь ласка, створіть короткий перелік потрібних позицій у вордівському файлі. 

Заповніть анкету нижче та завантажте файл.

При винекненні будь-яких питань, пишіть нам  info@smallheartwithart.org 

Ми спробуємо зробити те, що в наших силах! 

Завантажити файл