Боремося за життя: акція у Берліні

Як живуть люди з ВІЛ у часи війни? У Берліні біля Бранденбурзьких воріт відбулася офіційна акція, яку ми присвятили Всесвітньому Дню пам’яті людей, які померли від СНІДу*. І цього разу подія набула нових відтінків. Адже війна, яка струсила Україну 24 лютого 2022 року, змусила мільйони наших громадян виїхати за межі країни. Емігрувати довелося і людям зі складними діагнозами, такими, як ВІЛ. І закордоном, у тому ж Берліні, їм доводиться не лише шукати захисту від агресії Росії, а й знаходити спосіб продовжувати необхідну терапію, аби буквально підтримувати своє життя.

Саме тому, завдяки нашим постійним друзям-партнерам Trans-Atlantic Medical Relief Foundation Inc. нам вдалося знайти 10 000 доларів на підтримку переселенців з України, які зараз вимушено перебувають в Німеччині. З них 50 осіб уже змогли отримати необхідні препарати. Для них це дійсно питання життя та смерті. Аби звернути увагу на їх історії, аби розповісти ще більше про важливість вчасної терапії та зруйнувати міфи стигматизації людей з ВІЛ/СНІД ми провели цю акцію, до якої приєдналися не лише самі переселенці, а й представники німецьких та міжнародних організацій: Об’єднання ВІЛ+ біженців України в Німеччині, BerLUN e-V., Berliner AIDS-Hilfe, МБФ «Альянс громадського здоров`я», Східноєвропейського та Центральноазійського об’єднання ЛЖВ.

Якщо говорити цифрами, то лише за січень 2022 року в Україні зареєстрували 987 нових випадків ВІЛ-інфекції, 295 пацієнтів почули діагноз СНІД, а 126 людей померло від цього діагнозу. Загалом у світі СНІД забрав більше життів, ніж Друга світова війна. Тому під час акції ми влаштували пам’ятну експозицію — квіл-меморіал людей, які померли через СНІД. І кожен охочий зміг записати імена своїх рідних, близьких та знайомих, аби світ пам’ятав про їх невидиму війну.

«Ми маємо пам’ятати й тих, хто помер, і піклуватись про тих, хто живий та потребує нашої підтримки сьогодні, — сказав Володимир Жовтяк, один із лідерів Об’єднання та співголова ECUO. — Тому ми, українці в Німеччині, об’єднуємося в спільноту та продовжуємо допомагати одне одному».

Хода тих, хто взяв участь в акції, простягнулася від Бранденбурзьких воріт до посольства росії у Берліні. Саме тут, біля офіційного представництва країни-агресора, ми звернулися до російського консульства, аби зайвий раз вказати на біду, яку принесла ця війна нашим людям: «Українці з ВІЛ були змушені покинути Батьківщину, та зіткнулися з проблемою забезпечення своїх базових потреб. Спиніться, спиніть своїх політичних лідерів, бо вашим дітям відповідати за цей геноцид українського народу, що відбувається в центрі Європи в ХХI столітті».

Повну промову дивіться за посиланням

Акція стала нашою заявою про те, що люди, які і так ведуть постійну боротьбу за своє життя, стикнулися ще й з війною, яка зухвало забрала можливість отримувати регулярне і необхідне лікування. Як сказав під час ходи Сергій Філіппович, директор SoS_project, МБФ «Альянс громадського здоров’я»: «Сьогодні доступ до АРВ-препаратів і не тільки має бути безперебійний для всіх пацієнтів, на це і направлені наші зусилля. Німеччина — одна із трьох країн Європи куди українські пацієнти мігрують найчастіше, щоб знайти притулок з 24 лютого, згідно з даними нашого координаційного сервісу #HelpNow. Саме тому ми і підтримали програму створення #HelpNowHUB, який вже потужно працює. В Україні ж лікарі та соціальні працівники досі роблять титанічну роботу, працюють в нелюдських умовах під обстрілами, в зруйнованих медзакладах, доставлять ліки пішки чи велосипедами важким пацієнтам. А про роботу волонтерів можна говорити годинами».

І якщо війну можливо зупинити, такі діагнози, як ВІЛ — ні. Саме тому Small Heart with Art вже котрий рік говорить про цю проблему, саме тому ми робимо усе можливе, щоб у дорослих та дітей із цим надважким діагнозом було нормальне життя. Аби вони не лишалися невидимками чи соціально ізольованими. Саме тому ми пам’ятаємо Аліну, яка 10 років прожила в ВІЛ-відділенні НДСЛ «Охматдит» та стала музою нашої Школи Супергероїв. Дівчинка, яка не вміла рахувати та читати, але вміла ділитися цукерками та посмішками, яка вчилася в медсестер та раділа кожному своєму дню. Бо кожне життя має цінність, кожне життя унікальне, і ані війна, ані діагнози не мають стати приводом для стигми чи ізоляції.
_______________________________________

*Щороку третьої неділі травня світ відзначає День пам’яті людей, які померли від СНІДу. Це день започаткувала Всесвітня організація охорони здоров’я, щоб привернути увагу до стигматизації людей із ВІЛ/СНІДом та нагадати про надзвичайно важливу антиретровірусну терапію (АРТ), яка знижує ризик передачі ВІЛ-інфекції та ймовірність виникнення опортуністичних інфекцій, СНІД-індикаторних хвороб у людей, що живуть з ВІЛ. Якщо захворювання помітити вчасно на ранній стадії та застосовувати регулярну терапію, можна жити доволі звичним життям, народжувати дітей та реалізовувати свої мрії.