Команда Dentons долучається до допомоги дітям, постраждалим від війни

Війна триває. Допомоги потребують все більше дітей та дорослих. А ми невтомно шукаємо партнерів, щоб допомогти змученим війною дітям подолати наслідки пережитих жахіть, щоб в майбутньому кожен карапуз мав шанс жити повноцінним життям.
Сьогодні неоціненну фінансову підтримку проекту «Орден Феніксу» надала міжнародна юридична компанія Dentons, переказавши 10 тис євро з власного фонду Dentons Europe Foundation для реалізації програмних активностей.

Що таке  «Орден Феніксу»?
Це потужна програма кризової психологічної допомоги дітям, що постраждали від війни. Кошти підуть на психологічний супровід малих пацієнтів в НДСЛ «Охматдит» безпосередньо під час лікування та після виписки до моменту одужання, коли дитина спокійно зможе справлятися самостійно зі своїми емоціями та страхами, а згодом дивитися впевнено вперед, не боятися власної тіні та не жахатися своїх спогадів.
Одними із перших на тривалий супровід було залучено дітей із зруйнованого вщент Маріуполя.

Знайомтеся, Ілля Матвієнко.
10-річний хлопчик, чиє дитинство закінчилось з приходом в його рідне місто російських військових.
Довгі тижні перебування під постійним бомбардуванням. Спроба втечі з Маріуполя разом з мамою. Обстріл цивільних. Як результат, мама Іллі отримала поранення в голову, а хлопчику розірвало ногу. Мама зуміла дотягти пораненого сина до будинку знайомої. Де, обіймаючи дитину, померла. Наступного дня Іллю забрали російські військові. Спочатку до Новоазовська, а потім до Донецька.
І Кіра Обединська.
12-річна дівчинка бачила, як розстріляли її тата. Далі вона разом з іншими жінками та дітьми пішки тікала з міста. Підірвалась на міні. Дівчинку сильно посікло осколками. Поранену дитину доправили до окупованого Мангуша. Але місцеві лікарі не змогли вийняти осколки. Далі Кіра опинилась в Донецьку.

Протягом місяця родичі дітей шукали спосіб забрати їх додому в  Україну. Адже був ризик, що Кіру та Іллю вивезуть на територію Росії, як сиріт та віддадуть на всиновлення.
Рідні зуміли дуже швидко оформити опікунство та були готові виїхати на окуповану територію, щоб забрати дітей особисто.
Психологічний стан дітей був важким. У них траплялися істерики. Діти зневірилися, думали, що вони нікому не потрібні і ніхто з їх рідних не прийде.
Рідні дітей подолали неймовірний маршрут: з Києва потягом до Польщі, з Польщі літаком до Туреччини, з Туреччини до Сочі, з Сочі літаком до Москви.
Тим самим шляхом діти повертались в Україну.
Їх доправили на лікування в Національну дитячу спеціалізовану лікарню «Охматдит». Лікарі обстежили ногу Іллі. Попри значне ушкодження задньої поверхні стегна, він може рухати пальцями ноги, а це означає, що функція збережена й Ілля зможе ходити, пройшовши довге лікування. Ілля – боєць. Позитивний, контактний та комунікабельний. Але коли він залишається наодинці, то його настрій швидко погіршується.
Кіра, повертаючись в Україну, постійно всіх перепитувала, чи точно в Києві не чути вибухів і немає постійних обстрілів. Дівчинка боїться, коли рідний дідусь, хоч і ненадовго, відходить і її залишає саму. Їй хочеться тримати дідуся за руку і обіймати безперестанку. Про тата рідні з Кірою  не говорять. Ще зарано. Адже похоронити батька досі не вдалося.

Це історії двох українських дітей, чиї долі зламала жорстока війна. А скільки ще таких історій нам доведеться почути, не знає ніхто.
Навіть просто прослухавши чи прочитавши про біль, страждання та надлюдські випробування, які випало пережити невинним дітям, кожен дорослий переживає потужне психологічне навантаження. А що говорити про лікарів, психологів, які щодня і щогодини знаходяться у постійному контакті з такими дітьми і роблять все можливе, щоб їм допомогти?
Для надання підтримки психологам лікарень, які щодня працюють, допомагають та знаходять потрібні слова для дітей, на чиїх очах вбивали та знущались з рідних, які самі пройшли крізь тортури, зґвалтування та інші звірства, які чинили окупанти, ми запроваджеємо групи супервізії для психологів. Це є одним із напрямків роботи «Ордену Феніксу». Перша така групу стартує в НДСЛ «Охматдит» вже найближчими днями.
Під час консультацій та розмов з дітьми наші психологи відчувають неймовірну емпатію, співпереживають, зазнають високого психологічного навантаження та вигорання, адже ніколи досі ніхто із спеціалістів не мав досвіду роботи з військовими дитячими травмами. Подолання психологічних наслідків війни є справжнім викликом для українських фахівців. Анопрієнко Олена Василівна, завідувачка Центру медико-психологічної, соціально-реабілітаційної допомоги НДСЛ «Охматдит» координує роботу психологів, яби кожен маленький пацієнт лікарні отримав належну психологічну допомогу фіхівця і слідкує, щоб всі спеціалісти Центру були в ресурсі!
Дякуємо за підтримку юридичної компанії Dentons та кожному, хто бореться за порятунок і здоров’я дітей, а отже за майбутнє України!