Освіта у лікарнях не є марною справою

Освіта після війни та виховання дітей: педагог зі “Школи супергероїв” розповів про навчання у лікарнях

Микола Денисенко – вчитель “Школи супергероїв” у Житомирській обласній дитячій клінічній лікарні. Вже кілька десятків років викладає зокрема і для маленьких пацієнтів.

Пріоритетне ставлення до здоров’я та психологічного стану учнів вважає найголовнішим. А вивчення іноземних мов та володіння IT-технологіями – головними вимогами до сучасної освіти.

2019 рік став поворотним у лікарняній освіті Житомирщини. На батьківщині кураторки “Шкіл Супергероїв” – телеведучої 1+1 та Єдиного марафону новин Наталії Мосейчук – відкрили одразу два освітніх простори у обласній та міській лікарнях. Через постійні обстріли школи тимчасово не працюють, та віримо, що все повернеться.

Потрібно знайти ниточку, яка пов’язує дитину з дорослим вчителем

Як ви потрапили до команди вчителів “Школи супергероїв” і наскільки для вас є унікальним цей досвід?

Я цю школу знаю дуже багато років, не саме “Школу супергероїв”, а школу, що була раніше при лікарні. І вона належала до нашої Станишівської школи. Я тоді був заступником директора і моя робота полягала в тому, що мені потрібно було знайомитися з системою роботи, адже ми їх атестували вчителів. Потім довгий час школа була закрита. І потім, завдяки проєкту “Школа супергероїв”, вона відродилася. Я бачив ці паростки становлення, зародження освіти в лікарні.

Чим відрізняється ваша практика у звичайній школі та лікарняній?

Переважно ми працюємо з дітьми, які перебувають на тривалому лікуванні без батьків. Уявіть дитину 5-го – 7-го класу! Дитина без батьків, без друзів. А тут процедури, уколи. Дитині, звичайно, важко адаптуватися. Навчання в Школі Супергероїв набуває більше індивідуального характеру. Коли готуєшся до уроку, враховуєш і фізичний, і емоційний, і психологічний стан дитини. Відмінність в тому, що у нас уроки розпочинаються о 9-ій годині. Ми враховуємо вільний від лікування час, і працюємо між процедурами.

Спілкування з дітьми у лікарні впливає на ваші підходи до викладання та на світогляд?

Звичайно, переважає індивідуальна форма роботи, і тут важливо швидко перелаштуватися під час подавання матеріалу. Ми ж не знаємо, де дитина була, до того, як потрапити до “Школи супергероїв”. Діти, коли хворіють, то спочатку лікуються по районних лікарнях, потім прибувають до нас в обласну. Минає якийсь період – і ці прогалини ми повинні заповнити. Дуже важливо швидко налагодити контакт із дитиною. Я завжди починаю перші уроки з новачками з вступної бесіди – цікавлюся, хто ти, де ти, як ти, хто батько, мама. І тоді діти швидко відкриваються, завжди до мене підходять. Можливо, це досвід дається взнаки. Потрібно знайти ту ниточку, яка пов’язує дитину з дорослим вчителем чи вихователем. А далі вже йде урок. На заняття до “Школи супергероїв” йдуть ті діти, які цього хочуть.

Я часто ходжу до маніпуляційних кабінетів і сідаю біля дітей, які у черзі чекають процедур та спілкуюся з ними: “Діти, у нас є школа і уроки”. А у дітей таких глибокий видих: “Фух, ви знаєте, нам та школа вже як набридла дома”. Я питаю: “А який предмет?” А діти часто кажуть: “Я ніякий предмет не люблю”. А я сідаю біля дітей, поки вони чекають процедур і питаю: “Що, діти, набридла вам та школа? Звідки ви? З Бердичева?” Вони мені кажуть, що ви того села не знаєте. А я кажу: “Чого ж не знаю?! Я все знаю!” А тоді питаю їх, як би вони поставились до такої школи, де оцінок їм не будуть ставити. Секундна пауза. А я далі кажу, що ніяких оцінок, можете заходити, можете виходити з класу. Ніхто сваритися не буде, чому ти не взяла ручку, чому ти не готова. Навпаки! Якщо вам потрібно подзвонити, ви можете вийти і повернутись. А ми вас будемо заохочувати. Подивіться, які у нас є значки, які у нас є бланки і закладинки супергероїв. Пішли подивимось. Ця розмова займає 5-7 хвилин і вони йдуть. А тоді одна, друга дитина прийшла. Послухала, побачила цей урок. Ні криків, ні невдоволення, ні зауважень. А якщо тобі тут не подобається, можеш піти. І після цього, звичайно, вони приходять до цієї школи. Це є перевага цієї школи. А у звичайній школі ж ми не можемо цього зробити, коли у тебе сидить 25-30 учнів. Щоб хтось зайшов і вийшов. Бо ж у тебе уроку не буде, а оскільки тут у нас більш індивідуально-групове навчання, ми дозволяємо собі таке робити.

Дати дітям малесеньку іскорку життя

Які історії з роботи в “Школі супергероїв” ви будете часто згадувати?

Особливою є робота з дітками, які лікуються в онкогематологічному відділенні, бо зовсім нечасто до цих дітей приходять сторонні люди. Там діти лежать в лікарні місяць, два, пів року, рік. Це надто складно. Я хоч із досвідом великим, але не знав, що з ними робити, про що розповідати. Але себе опанував. Я їм розповідав і читав казки. Давав їм за бажанням самим читати. А потім вже підлаштовувався – підлаштовувався. Бувало, що приходиш до класу, а якоїсь дитини нема. Де це вона. А вона в реанімації. А учні мені й кажуть, що та дитина просила, щоб ви до неї прийшли. Це в онко, важкому відділенні. І це ще важче. Йти в ту палату. Але ж ми для того і стоїмо на варті, щоб прийти, побути, розповісти їм щось трошки для того, щоб дати їм малесеньку іскорку життя. Цього вартує наша робота. У мене була така дівчинка Людмила Андрущенко. Вона прийшла до мене на урок і поприносила свої твори. Вона писала про все оповідання і вірші. Я їй давав завдання написати про лікарню, про вчителів. У нас заняття раз на тиждень. А вона каже: “Я вам завтра його принесу”. І вона писала їх настільки грамотно. Я казав їй, що вона унікальна. Такі діти дуже запам’ятовуються. І взагалі, діти, які мають бажання, які приходять, працюють, з такими дітьми хочеться і хочеться працювати.

На вашу думку, яким важливим досвідом лікарняні вчителі “Школи супергероїв” мають поділитися з педагогами звичайних шкіл?

Основне – це здоров’я дитини. Дуже важливо зосередити увагу на дітях, які повертаються до звичайних шкіл після лікування, бо їм потрібно адаптуватися.

Освіта у лікарнях не є марною справою

Зважаючи на вашу багаторічну педагогічну кар’єру, які напрямки освітньої реформи мають бути пріоритетними у найближчі роки?

Створення умов для здобуття якісної освіти. Ось тут ми повинні запрацювати на повну. Дитина має відчути вчительське і батьківське піклування. Далі – знання мови. Пріоритетним напрямком має бути знання мов: української, англійської, німецької, польської та інших. Бо війна показала хто є хто. Скільки людей поїхало в Польщу і скільки їх залишиться. Якийсь відсоток одружаться там, будуть вчитися. Я на зустрічі зі своїми випускниками, запрошую прийти в школу, поспілкуватися. А вони, ті що їздять за кордон мене просять сказати теперішнім моїм учням, щоб ті добре вчилися. І щоб обов’язково вчили мови. Я питаю, чому мови? Нехай математику вчать! А мені відповідають, що на калькуляторі можна все порахувати, а от знання мови – це обов’язково! І я ніколи подумати не міг, що ті хлопці, які не дуже хотіли вчитися, тепер такі активісти. А ще нікуди тепер не дінешся від ІТ-технологій. Сучасний світ увесь володіє цими технологіями і наші діти теж повинні досконало їх знати. Прикладні науки. Математика і фізика – теж без цього не обійтись. І формування цілісного ставлення до історії України. Щоб нам оті недоумки московські не казали, що ми ленінська Україна. Ми повинні на відмінно знати історію своєї країни!

Яким ви бачите майбутнє лікарняної освіти і в чому, на вашу думку, її важливість?

Забезпечення права на освіту у лікарнях не є марною справою! Адже нам потрібні здорові та розумні діти. Ми живемо в демократичній державі та не маємо права кинути дітей напризволяще. Бо це майбутні захисники нашої Вітчизни. Це вчителі, лікарі, які повинні вміти використовувати всі ті знання, набуті, як у звичайній школі, так і в “Школі супергероїв”. Я не знаю, що буде від 1-го вересня. Не знаємо, що буде. Ніхто не знає. Але ж навчання буде в будь-якому разі. Пройде певний час і ми повернемось до мирного життя. Ми поборемо і виженемо рашистів з нашої землі.

Довідка: “Школа супергероїв” – це освітній проєкт, заснований у 2016 році громадською організацією “Маленьке серце з мистецтвом”. Його мета – забезпечення конституційного права на освіту дітей, що перебувають на стаціонарному лікуванні в медичних закладах. Кураторкою “Школи супергероїв” є Наталія Мосейчук, ведуча 1+1 і марафону Єдиних новин. Вона допомагає рухати реформу шкіл в лікарнях разом з командою благодійної ініціативи “Право на освіту” і 1+1 медіа.

Від 2019 року за соціальною франшизою філії “Школи супергероїв” відкриті у восьми лікарнях Києва, Житомира, Херсона, Дніпра, Харкова та Хмельницького. Для підготовки вчителів до роботи в лікарнях, команда “Школи супергероїв” розробила онлайн-курс “Як навчати супергероїв? Онлайн-курс із підготовки лікарняних вчителів”, безкоштовно розміщений на платформі EdEra. В грудні 2021 Кабінет Міністрів України підписав Постанову про створення державної установи “Школа супергероїв”.

З початком війни категорія дітей, з якими працюємо, змінилась – тепер це переважно діти, постраждалі від війни – зі складними пораненнями та втратами частин тіла, батьки яких загинули на очах дітей. Ці діти попри пережиті жахи війни прагнуть продовжувати навчання під час перебування в лікарні. Тому “Школа супергероїв” продовжує свою роботу за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні та Трансатлантичного фонду медичної допомоги.

Оригінал статті можна прочитати за посиланням