“Дякую Вам, тьотю Дашо, моя мрія здійснилася”: вчителька “Школи Супергероїв” розповіла про навчання у лікарнях

“Дякую Вам, тьотю Дашо, моя мрія здійснилася”: вчителька “Школи Супергероїв” розповіла про навчання у лікарнях

Наразі в українських педагогічних університетах немає спеціалізації “лікарняний вчитель”. Останні тридцять років освіта в лікарняних закладах існувала лише номінально, але фактично була відсутньою.

Останні три роки право на освіту в лікарнях повертає “Школа Супергероїв”, що з маленької волонтерської ініціативи перетворилася на національну франшизу. Від 2022 року “Школа Супергероїв” отримала державний статус і має всі перспективи розширитися та охопити всі найбільші дитячі клініки. Кураторкою проєкту “Школи Супергероїв” є ведуча 1+1 та загальнонаціонального марафону “Єдині новини”, YouTube-блогерка Наталія Мосейчук. Щороку телеведуча відзначає освітніх терапевтів у власній номінації “Вибір Серцем” в межах загальнонаціональної премії Global Teacher Prize Ukraine.

2021 року до команди “Школи Супергероїв” у Дитячій лікарні імені Башека в Житомирі приєдналася вчителька початкових класів Дарія Микуліч. Як і багато педагогів, які визначаються із тим, чи працювати у лікарні, Дарія вагалася, але тільки до того часу, поки не провела пробний урок і на власному досвіді не відчула унікальність “Школи Супергероїв”, якою захоплюються і діти, і педагоги.

“Хочеться бігти на роботу заради щасливих оченят”

Мріяти стати вчителем і бути ним – це дуже різні речі. Яким був ваш шлях у професію?

Після школи я пішла навчатися до Коростишівського педагогічного коледжу на вчителя початкових класів, потім навчалася в Житомирському державному університеті імені Івана Франка та здобула ступінь магістра. Паралельно з навчанням в університеті працювала в Житомирській загальноосвітній школі 1-3 ступенів, де працюю і сьогодні. А до “Школи Супергероїв” мене запросила Вікторія Михайленко, координаторка цього закладу у Дитячій лікарні імені Башека. Восени 2021 року вони шукали вчителя початкових класів. Спочатку я вагалася. Прийти працювати до лікарняної школи для мене було дуже відповідальним кроком, тому спершу я прийшла на перший пробний урок з маленькими супергероями, мені дуже сподобалося, вони були старанними та дуже допитливими, а на прощання запитали, коли я знову прийду до них на урок.

Коли вам важко, які натхненні історії з досвіду роботи в “Школі Супергероїв” ви згадуєте?

Мене надихають самі дітки, їхня любов, доброта, жага до знань та допитливі оченята. Коли розпочався урок, відчинилися двері і до класу увійшла маленька дівчинка, яка дуже сильно плакала. Я підійшла до неї, обняла і запитала, що трапилося. Схлипуючи, вона розповіла, що їй лікарі поставили дуже страшний апарат, як виявилося згодом, це був всього лише холтер. Я пояснила, що це за механізм і що це зовсім не страшно. Спробувала залучити її до навчального процесу. Спочатку дівчинка не хотіла нічого робити, але дуже скоро Соня заспокоїлася та повністю включилася в урок, забувши, що у неї холтер. Після закінчення уроку вона отримала приз супергероя. Ми підсумували урок, що в Соні сьогодні з’явилася нова суперсила  – сміливість. Всі дітки привітали дівчинку оплесками з тим, що вона стала сміливою. А Сонічка підійшла до мене і сильно-сильно обняла й подякувала. Сказала, що вона тепер нічого не боїться і буде всім розказувати, що холтер – це зовсім не страшно. Заради ось таких емоційних моментів та щасливих оченят і усмішок хочеться швидше бігти на роботу, щоб розкривати нові суперсили у маленьких супергероїв.

На вашу думку, чи має навчання в лікарняній школі терапевтичний ефект?

Звичайно, навчання в лікарняній школі має терапевтичний ефект, дітки перш за все навчаються та спілкуються між собою. В “Школі Супергероїв” вони забувають про проблеми зі здоров’ям. Для них навчання в стінах лікувального закладу, як ковток свіжого повітря. Мені дуже цікаво працювати з маленькими супергероями, я хочу не лише навчати їх, а й виховувати у них вміння працювати, самостійно ухвалювати рішення, не боятися зробити помилку, бути добрим, чесним, відвертим. Я хочу дати їм як найбільше уваги та тепла – ось моя найбільша мотивація. Робота з дітлахами в мене не викликає нервову напруженість, бо це моє покликання, це моє бажання, це моє життя. На початку роботи в “Школі Супергероїв” трапилася історія, коли до мене підійшов хлопчик-другокласник і розказав мені, що не вміє читати, що знає тільки декілька букв, та попросив навчити його. За декілька уроків опанували всі літери та навчилися читати по складах. Коли його виписували, то сказав: “Дякую Вам, тьотю Дашо, моя мрія здійснилася, я тепер вас ніколи не забуду”.

“Дітям, які пережили жахіття війни, треба допомогти знизити рівень стресу”

Якої підтримки потребують найбільше лікарняні вчителі?

Насамперед, це фінансова допомога та обмін досвідом.

На вашу думку, як має розвиватися в Україні лікарняна освіта і наскільки вона є важливою?

Зараз дуже важкі часи для нашої країни, але я вважаю, що після перемоги потрібно в кожному місті при лікарні відкрити “Школу Супергероїв”. Це дуже важливо для всіх діток, які опинилися на лікуванні, розвиватися, не втрачати інтерес до навчання, цікаво та з користю проводити вільний від процедур час.

Яких знань і практик сьогодні найбільше потребують педагоги? 

На мою думку, зараз нам, як вчителям, які працюють у лікарні, потрібні різні психологічні тренінги, для того, щоб допомогти дітям та їхнім батькам, які пережили жахіття війни, впоратися з емоційним навантаженням та знизити рівень стресу.

Освіта постійно перебуває у стані реформування, стрімко змінюється світ і суспільство. Які напрями реформи, на вашу думку, мають бути пріоритетними?

Я вважаю, що, насамперед, це має бути розвиток мовної реформи, а саме зацікавити дітей та надати можливості для вивчення різних іноземних мов. Щоб у майбутньому вони змогли вільно спілкуватися з однолітками та друзями з різних країн світу.

Оригінал статті можна прочитати за цим посиланням.